Міжнародна група астрономів оголосила про відкриття двох найдавніших і найвіддаленіших галактик, які коли-небудь бачили.
Їх вік оцінюється лише у 300 мільйони років після Великого вибуху.
Ці результати, отримані за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, знаменують важливу віху у вивченні раннього Всесвіту.

Відкриття були зроблені командою JWST Advanced Deep Extragalactic Survey, або JADES. Даніель Ейзенштейн з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики є одним із керівників групи JADES і головним дослідником програми, яка виявила ці галактики.

Через розширення Всесвіту світло від далеких галактик під час його подорожі до нас розтягується на більш довжину хвилі. Цей ефект, який називається червоним зміщенням, є настільки величезним для цих двох галактик, що їхнє ультрафіолетове світло зсувається до інфрачервоного діапазону, де його може бачити телескоп Джеймса Вебба. Оскільки світлу потрібен час для подорожі, віддалені галактики також видно такими, якими вони були раніше.

Дві галактики-рекордсмени мають довгі назви JADES-GS-z14-0 і JADES-GS-z14-1, причому перша є більш віддаленою за другу. Крім того, що JADES-GS-z14-0 є найвіддаленішою, вона примітна тим, що є великою і яскравою.
“Розмір галактики чітко доводить, що більшість світла в ній виробляється великою кількістю молодих зірок а не матеріалом, який падає на надмасивну чорну діру в галактиці”, повідомив Ейзенштейн.

Поєднання надзвичайної яскравості та того факту, що молоді зірки мають таку високу світимість, робить JADES-GS-z14-0 найкращим доказом швидкого формування великих, масивних галактик у ранньому Всесвіті.

“JADES-GS-z14-0 тепер стає прикладом, як має виглядати галактика на ранньому етапі формування , — каже доктор Стефано Карніані з Scuola Normale Superiore в Пізі, провідний автор статті про відкриття. — Це приголомшливо, що Всесвіт може створити таку галактику лише за 300 мільйонів років”.

JADES-GS-z14-0 була загадкою для команди телескопа, коли вони вперше помітили її більше року тому.
Ця галактика знаходиться досить близько на небі до іншої галактики, що знаходиться перед нею, тому команда не могла бути впевнена, що вони не знаходяться поруч. Але в жовтні 2023 року науковці провели ще більш глибоке спостереження — п’ять повних днів за допомогою камери ближнього інфрачервоного діапазону JWST в одній вибраній ділянці неба — і використала фільтри, призначені для кращої ізоляції найдавніших галактик.

“Ми просто не бачили жодного правдоподібного способу пояснити, що ця галактика є просто сусідом найближчої галактики”, — повідомив доктор Кевін Хейнлайн, професор-дослідник Університету Арізони.

Галактика розташована в області неба, де Вебб своєю камерою середнього інфрачервоного діапазону проводив надглибоке спостереження. Яскравість цієї ділянки космосу у середньому інфрачервоному діапазоні хвиль є ознакою випромінювання атомів водню і навіть кисню в ранньому Всесвіті.

“Незважаючи на те, що галактика така молода, вона вже наполегливо працює над створенням елементів, знайомих нам на Землі», — сказав Цзіхао Ву, співавтор другої статті про це відкриття.

Пізніше науковцями було отримано спектр кожної галактики та підтверджено гіпотезу, що JADES-GS-z14-0 справді є галактикою-рекордсменом і що інша виявлена галактика, JADES-GS-z14-1, знаходиться майже так само далеко. .

Третя стаття під керівництвом Бранта Робертсона, професора Університету Каліфорнії в Санта-Крус, і Бена Джонсона, вивчає еволюцію цієї ранньої групи галактик.
“Це дивовижне відкриття показує, що утворення галактик у ранньому Всесвіті відбувалося дуже швидко та інтенсивно, – сказав Джонсон, – і JWST дозволить нам знайти більше таких галактик, можливо, коли Всесвіт був ще молодшим. Це чудова можливість вивчити, як утворюються галактики”.

Міжнародна група океанологів виявила океанський грибок, який поїдає пластикове сміття, що знаходиться у Великій тихоокеанській сміттєвій плям. Про це йдеться у новому дослідженні в журналі Science of the Total Environment.

Гриб, названий Parengyodontium album, був виявлений серед інших мікроорганізмів, які живуть у плаваючій купі пластику та навколо неї, в північній частині Тихого океану.

Згідно з дослідженням, це четвертий відомий морський грибок, який здатний споживати та розщеплювати пластикові відходи. Дослідники виявили, що P. album особливо ефективно здатний розщеплювати той поліетилен, що зазнав ультрафіолетового оппромінення. Поліетилен є різновидом пластику, який найчастіше використовується для виготовлення таких поширених товарів, як пляшки для води та пакети для продуктів і є найпоширенішою формою пластикових відходів, які забруднюють океани Землі.

“Вже було відомо, що ультрафіолетові промені механічно розщеплюють пластик, — сказала провідний автор дослідження Анніка Ваксмаа, морський біолог і біогеохімік з Королівського інституту морських досліджень Нідерландів, — але наші результати показують, що це також полегшує біологічне руйнування пластику морськими грибками”.

Перш ніж забігати вперед: ні, це відкриття не означає, що ви повинні почати купувати ще більше товарів у пластиковому пакуванні та викидати його.
Наші океани переповнені руйнівним пластиковим сміттям і утримання від використання пластику, наскільки це можливо, все ще є найкращим способом утримати пластик від засмічення океанів Землі.

Видалення пластику, який уже плаває в океанах, все ще є важливою метою. Але зробити це, на жаль, не так просто, як масово черпати його з океану. Тралення пластику за допомогою великих сіток може шкодити морським мешканцям, а самі зусилля щодо цього дорогі. Однією з компаній, що фізично прибирає сміття з океанів та річок, є стартап The Ocean Cleanup, з їх роботою можна ознайомитися у їхньому Інстаграмі.

Тож у боротьбі за те, щоб зменшити кількість сміття, що вже плаває в океані, пошук нового грибка, здатного прискорити процес розкладання пластику, є захоплюючим новим етапом.
Але це не панацея. Згідно з дослідженням, було виявлено, що вирощений у лабораторії P. album руйнує певний шматок пластику, обробленого ультрафіолетом, зі швидкістю приблизно 0,05 відсотка на день протягом кожних 9 днів. Це вже немало, але грибку знадобиться дуже багато часу, щоб з’їсти усю Велику тихоокеанську сміттєву пляму (яка, за оцінками, уп’ятеро більша за площу України), не кажучи вже про мільйони тонн пластику, які додатково щороку потрапляють в океан з таких країн, як КНР, Індія, Бангладеш та інших.

Незважаючи на це, відкриття P. album надихає — і, на думку дослідників, воно свідчить про те, що в природі може бути ще більше організмів, які харчуються пластиком.

“Морські грибки можуть розщеплювати складні матеріали, виготовлені з сполук вуглецю”, — додала Ваксмаа, додавши, що “ймовірно, що окрім чотирьох вже ідентифікованих видів, інші види також сприяють розкладанню пластику”.

На світлині: частинка пластику (червона), оточена колонією грибку Parengyodontium album.

У квітні потужна весняна повінь на річці Тобол у РФ затопила декілька областей. У зону підтоплення потрапили і уранові родовища у Курганській області. Тоді я писав, що це спричинить сплеск онкологічних захворювань.
Як виявилося, для цього не потрібно було чекати декілька років.
Як йдеться у розслідуванні “Нової Газети”, Курганська область вже займає перше місце у РФ з кількості виявлених випадків раку.

У 2020 в ефірі місцевого телебачення головлікар дитячої обласної лікарні розповіла про “збільшення кількості госпіталізацій із злоякісними новоутвореннями на 26%, дуже багато – рак щитовидної залози”. Незабаром цей фрагмент ефіру зник із сайту телеканалу, але його встигли зберегти місцеві активісти.

У квітні 2024 року під час паводків під Курганом затопило уранове родовище. Місцеві мешканці припускають, що уран могло змити в Тоболі, і тепер питна вода — джерело радіації. Тобто, після недавнього розливу кількість випадків ракових захворювань значно зросте.

Але ще задовго до цьогорічної повені сполуки урану, розчинені у кислоті, потроху витікали з росатомівських трубопроводів та потрапляли у грунтові води. Журналісти подекуди знаходили труби, повністю вкриті кіркою з уранових сполук.

На відміну від наприклад, українських уранових родовищ, курганське знаходиться у низині і постійно затоплюється весняним водопіллям.
Більш того, тут підземні пласти знаходяться під тиском і під час однієї з аварій, за словами місцевих, тут бив фонтан з розчину уранових солей під 40 м заввишки.

Самі по собі поклади урану, що знаходяться глибоко під землею, абсолютно безпечні.
Уран в рудах знаходиться у нерозчинному вигляді, а продукти його розпаду, той же радон, не може просочитися крізь товсті шари гранітів та глин.
Інша справа, коли цю товсту подушку пробурюють десятками скважин, а уран з нерозчинної форми перетворюють у розчинну. Ще гірше, коли це роблять росіяни.
Уран є початком цілого ланцюжка більш активних дочірніх продуктів розпаду, за якими, власне і визначають його присутність. Серед цих них радій, радон та інші елементи, такі як вісмут-214, свинець-210, полоній тощо.

Дія радіації на організм “зсередини” відома після отруєння Олександра Литвиненка: полоній-210, яким його отруїли росіяни, підсипавши його в чай, є одним з продуктів розпаду урану. Формально доза від чаю була відносно невеликою.

Саме поняття “доза” спочатку було розраховане на зовнішнє опромінення, переважно на гамма-випромінювання. Одна і та сама доза, отримана за рахунок альфа-променів, небезпечніша в 20 разів. Якби Литвиненко не випив чай, а взяв цю ж порцію полонію пальцями, то отримав би радіоактивний опік, але залишився живим. Летальний ефект зумовлювався тим, що він отримав внутрішнє опромінення.


Це власне я до чого.
На поневіряння аборигенів Курганської області, чесно кажучи, байдуже, бо навіть з дозою урану в чаї вони не помруть усі наглою смертю.
Так, середня тривалість життя стане не 68 років, а скажімо, 60. Але вони це не помітять, бо пересічний росіянин має більше шансів бути мобілізованим і отримати FPV по голові або бути зарізаним у п’яній бійці.
Пам’ятаю, торік нездоровий ажіотаж у нас викликало постачання снарядів для танків Challenger 2 зі збідненим ураном, деякі канали, зокрема і Мілітарний, запевняли, що збіднений уран абсолютно безпечний та його можна мало не в десна втирати.
Снаряд цей дійсно безпечний, коли лежить на складі, а виробники цих снарядів (Британія та США) можуть взагалі казати про них що завгодно, адже вірогідність, що цими снарядами будуть стріляти на території країн-виробників, дорівнює нулю.
Але бойові дії зараз точаться, власне, на землях, які до війни давали нам значну частину наших врожаїв. Тому як мінімум не варто орати та засівати землі одразу після деокупації та розмінування.
Бо краще вчитися на чужих помилках.

На світлині: труба, що виходить з однієї з підтоплених свердловин. Добре видно засохлі патьоки бурового розчину, що містить уран.

Астрономи з Сіднейського університету та національного наукового агентства Австралії CSIRO виявили нейтронну зірку, яка обертається повільніше, ніж будь-яка інша, яку коли-небудь спостерігали.

Робоча гіпотеза, детально описана в дослідженні, опублікованому в журналі Nature Astronomy, полягає в тому, що джерелом має бути нейтронна зірка-пульсар, яка випромінює радіосигнали, обертаючись навколо своєї осі.

Але якщо це правда, це викликає додаткові запитання. З інтервалом у 54 хвилини об’єкт, який отримав назву ASKAP J1935+2148, з великим відривом стане найповільнішою нейтронною зіркою, що обертається з понад трьох тисяч задокументованих.
Насправді це обертання настільки повільне, що має бути неможливим.

Доктор Маніша Калеб з Інституту астрономії Сіднейського університету сказала: «Дуже незвично виявити потенційну нейтронну зірку, що випромінює радіопульсації таким чином. Той факт, що сигнал повторюється в такому неквапливому темпі, є надзвичайним».

«Загадковий об’єкт також має три різні стани випромінювання, «кожен із властивостями, абсолютно не схожими на інші», — сказала вона. «Є сильні радіосигнали, які тривають від 10 до 50 секунд, потім другий стан, коли об’єкт випромінює імпульс у 26 разів слабкіший, який триває лише третину секунди, і, нарешті, стан спокою».

Це заставляє вчених по-новому зрозуміти складні життєві цикли зоряних об’єктів.

Наприкінці свого життя великі зірки, маса яких приблизно в 10 разів перевищує масу Сонця, витрачають усе своє паливо та вибухають надновими. Залишок, що від них лишається, настільки щільний, що може мати масу в 1,4 рази більшу за масу Сонця, але при діаметрі лише 20 кілометрів.

Ця матерія настільки щільна, що негативно заряджені електрони дробляться на позитивно заряджені протони, і те, що залишається, — це об’єкт, що складається з трильйонів нейтрально заряджених частинок. Народжується нейтронна зірка.

Враховуючи надзвичайні темпи, з якою ці зірки колапсують, вони зазвичай обертаються неймовірно швидко, їм потрібні лічені секунди або навіть частки секунди, щоб повністю обернутися навколо своєї осі.

Проте зараз австралійські астрономи виявили компактний об’єкт, який повторює свій сигнал із відносно неквапливим періодом, який становить лише одну годину.

Відкриття було зроблено за допомогою радіотелескопа ASKAP (на світлині) в Західній Австралії.
Він може бачити велику частину неба одночасно, а це означає, що він може знімати те, чого дослідники навіть не шукають. Вчений CSIRO доктор Еміль Ленк, один із авторів статті, сказав, що вони б не знайшли цей дивний об’єкт, якби не унікальна конструкція їх телескопа.

«Ми одночасно спостерігали за джерелом гамма-променів і шукали швидкий радіосплеск, коли я помітив ще й дивні радіопульсації, спостерігаючи за повільними повторами у вхідних даних. Три сигнали з однієї і тієї ж точки», — сказав він.

«ASKAP є одним із найкращих телескопів у світі для такого роду досліджень, оскільки він постійно сканує велику частину неба, що дозволяє нам виявляти будь-які аномалії».

Походження такого довгоперіодичного сигналу залишається глибокою загадкою, хоча головними підозрюваними є два типи зірок – білі карлики та нейтронні зірки.

Хоча ізольований білий карлик з надзвичайно сильним магнітним полем може виробляти такий сигнал, дивно, що поблизу нас подібні об’єкти ще не були виявлені. І навпаки, нейтронна зірка з екстремальними магнітними полями може досить адекватно пояснити такі пульсації.

Хоча ймовірним поясненням є нейтронна зірка, що обертається повільно, дослідники кажуть, що вони не можуть виключити, що об’єкт є частиною подвійної системи з нейтронною зіркою або іншим білим карликом.

Потрібні додаткові дослідження, щоб підтвердити, чи є об’єкт нейтронною зіркою чи білим карликом. У будь-якому випадку це дасть цінну інформацію про фізику цих екстремальних об’єктів.

«Це може навіть спонукати нас переглянути наше розуміння нейтронних зірок або білих карликів; як вони випромінюють радіохвилі та якою є їхня кількість в нашій галактиці Чумацький Шлях», — сказала доктор Калеб.